Привіт! Я Джексон,

У що я вірю ?

​

• Є надія для всіх нас. Незалежно від того, наскільки ми відчуваємо себе самотніми, наскільки безпорадними ми відчуваємо, чи сильно ми відчуваємо біль. Я вірю, що ми УСІ набагато сильніші, ніж ми знаємо, і що здатність зміцнювати свій розум і налаштовувати наше мислення, щоб подолати будь-які проблеми з психічним здоров’ям – це чогось ми вчимося. У нашій ДНК не записано, що ми будемо боротися з виснажливим психічним розладом до кінця нашого життя, це не є незмінним, як колір очей чи зріст. Те, з чим ми стикаємося в нашому житті щодо психічного здоров’я, нічим не відрізняється від будь-якої іншої проблеми; ми вивчаємо рішення та працюємо над його втіленням, поки не побачимо результати, як-от відвідування спортзалу, здорове харчування чи навчання читанню.

• Проблеми з психічним здоров’ям можуть змусити нас почуватися самотніми, навіть коли ми не є такими.

• Як і будь-яка велика стигматизована проблема, чим більше людей говорять один з одним про психічне здоров’я, тим більше буде підтримки, ресурсів, програм, досліджень і надії для всіх тих, хто страждає.

• Наш розум є потужнішим, ніж ми уявляємо, і, зрештою, все в нашому житті, від якості до нашого щастя, успіху, задоволення, радості та здатності долати наші проблеми, зводиться до одного – нашого мислення.

​

​

​

Які мої поточні цілі ?

​

• Поділіться моєю історією з вами (так, ви)

• Завершіть програму Thrive (x2) і візьміть на себе 8 тижнів вправ

• Вперше літаю в літаку і перебуваю далі від дому, ніж коли-небудь був у якийсь момент у 2022 році

• Прийміть програму експозиційної терапії

• Збільште мій внутрішній локус контролю до такої міри, що я відчуваю себе достатньо сильним, щоб подолати панічні атаки, коли я наодинці без підтримки (просте введення тексту викликає у мене занепокоєння… У мене ще довгий шлях)

• Створити щоденну програму вправ, незалежно від того, чи можу я безпечно ходити в спортзал під час Covid чи ні

​

​

​

Що я хочу, щоб ви знали?

​

Боротися з психічним здоров’ям – це як сидіти в крихітному човні, заблуканому в морі, без жодних ознак землі в будь-якому напрямку. Витративши достатньо часу на цей досвід, ви розумієте, що ви не єдина людина в човні – з’являється друга людина, і вона переживає це щодня так само, як і ви. Ти все ще в морі. Ти все ще втрачений, але тобі є з ким поговорити, хто знає, що це таке.

Раптом з’являється третя особа, і четверта, і п’ята! Ви більше не опинитеся в хлипкому весловому човні, а в маленькому моторному човні. Тепер ти рухаєшся по морю; ви все ще не знаєте, куди йдете, чи рухаєтесь у правильному напрямку, але ви більше не зупиняєтеся.

Тоді, здавалося б, нізвідки починає з’являтися більше людей! Перш ніж усвідомити це, ви опинитеся на масивному судні, більшому за Титанік! Є люди, які орієнтуються на карті, шукаючи ваше загальноприйняте призначення, інші перебувають уздовж краю корабля в шпигунських окулярах, шукаючи далеку землю. Ви починаєте розмовляти з іншими, навчаєтеся орієнтуватися, підтримуєте один одного.

Одного разу ти прокидаєшся, дивишся на горизонт і бачиш його – землю, яку шукав весь цей час. Ви встановлюєте курс, стежить за пунктом призначення і починаєте рухатися в цьому напрямку, знаючи, що незабаром досягнете землі.

Раніше я відчував себе самотнім у цьому човні. Я був там довгий час. Було самотньо і було страшно. Я провів так багато часу, думаючи, чи збираюся я коли-небудь зрозуміти напрямок чи знайти когось, хто б опинився у своєму човні, я дивився на горизонт багато ночей, гадаючи, чи пропажу я в морі все своє життя.

Виявилося, що я весь час був на цьому великому судні, просто не міг його бачити. Якщо є щось, що ви забираєте звідси, нехай це буде – ви не самотні , є надія .